Синусит 

Синусит – це запалення слизової оболонки приносових пазух.

Риносинусит —запалення слизової оболонки носа та приносових пазух.

Залежно від локалізації процесу розрізняють:

запалення слизової верхньощелепової пазухи – верхньощелеповий  синусит (гайморит)

запалення слизової клітин решітчастої пазухи – етмоїдит 

запалення слизової лобної пазухи – фронтит 

запалення слизової клиноподібної пазухи – сфеноїдит.

У разі поширення запального процесу в усі пазухи однієї половини обличчя захворювання має назву гемісинусит, а обох половин – пансинусит.

За перебігом синусит може бути гострим або хронічним.

Найчастіше виникає запалення верхньощелепової пазухи (гайморит).

Захворювання приносових пазух рідко буває локалізованим однією пазухою.

Гострий риносинусит найчастіше розвивається як ускладнення ГРВІ (від 20% до 80%).

Збудниками гострого запалення пазух є бактерійна мікрофлора. Сприяючими факторами є: переохолодження, травми, патологія в ділянці носоглотки, деформація кісткового скелету носа, деструкція зубів, новоутвори, алергія, паління.

Симптоми: 

Загальними симптомами є погіршення самопочуття, підвищення температури тіла. Місцеві симптоми: утруднення носового дихання, виділення з носа, відчуття розпирання та болю в ділянці відповідної пазухи. Біль може бути вираженим, віддавати в зуби, око та лобну ділянку на стороні ураження. Характерним є біль в потилиці при сфеноїдиті. Під час нахилу голови донизу больові відчуття можуть посилюватися. Інколи відзначається зниження нюху або його повна відсутність, сльозотеча та світлобоязнь.

Під час обстеження хворого з риносинуситом іноді можна виявити набряк щоки чи повік (при розвитку орбітальних ускладнень)

Передня риноскопія чи ендоскопічний огляд носа: 

Лікар оцінює стан слизової носа, наявність чи відсутність патологічних виділень, місце їх можливого витікання, інші чинники які сприяють розвитку патологічного процесу.

Для уточнення діагнозу необхідно провести додаткове дослідження: рентгенографію приносових пазух (доцільніше комп’ютерну томографію), лабораторне дослідження показників крові.

В залежності від стадії захворювання та поширення запального процесу, медикаментозне лікування може включати антибактерійну терапію, нестероїдні протизапальні та протинабрякові препарати, місцеві судинозвужуючі препарати.

Пункцію верхньощелепової пазухи проводять для визначення та евакуації її вмісту, дослідження функціонального стану природного вивідного отвору пазухи, а також введення в неї лікарських речовин. Маніпуляцію здійснюють за допомогою спеціальної голки через нижній носовий хід, після попередньої його анестезії та анемізації середнього носового ходу. У пазуху під час пункції вводять розчини антибіотиків, глюкокортикостероїдів.

Показом до невідкладного хірургічного втручання є риногенні орбітальні або внутрішньочерепні ускладнення. Хірургічне лікування також показане у хворих на одонтогенний верхньощелеповий синусит чи хронічний синусит загалом.

Однією з основних причин розвитку хронічного запалення приносових пазух зазвичай вважають недостатньо пролікований гострий синусит.

Хронічний синусит виникає на фоні вторинного імунодефіциту, внаслідок затяжного перебігу процесу на тлі ослабленої реактивності організму та наявності анатомічних відхилень, які погіршують вентиляцію ураженого синуса.

Хронічний синусит характеризується великою різноманітністю морфологічних змін, які відповідають клінічним формам захворювання.

У Lviv Medical Center проводиться діагностика та лікування гострих та хронічних риносинуситів.