Що таке геморой?

Геморой (від грецьк. haima -”кров”, roe – ”течія”) – це збільшена (гіпертрофована) артеріо-венозна кавернозна тканина підслизового шару анального каналу та параректальної клітковини.

У структурі проктологічної захворюваності геморой займає перше місце як у чоловіків, так і у жінок. Це захворювання не тільки зумовлює фізичні страждання, але і впливає на  емоційний стан пацієнтів, викликаючи у них різні психічні порушення. Недостатня санітарно-просвітницька робота серед населення, а також пов’язане з цим досить пізнє звертання до лікаря, є причинами виявлення захворювання на досить пізніх стадіях, коли консервативне лікування вже неефективне, і єдиним способом радикально допомогти хворому є оперативне втручання.

Залежно від переважання того чи іншого компоненту геморой умовно поділяють на:

• внутрішній геморой;
• зовнішній геморой;
• комбінований геморой.

За інтенсивністю запального процесу  геморой поділяють на:

• хронічний геморой;
• гострий геморой.

Хронічний геморой у своєму розвитку проходить чотири ступені:

     І ступінь – виявляється в основному гемороїдальною кровотечею;

     II ступінь – випадіння вузлів при дефекації (з кровотечею або без неї) і самостійне їх вправлення в анальний канал;

     III ступінь – випадіння вузлів при дефекації (з кровотечею або без неї), що вимагає допомоги при вправленні;

      IV ступінь – вузли випадають постійно, навіть при зміні положення тіла.

Фактори, що впливають на розвиток геморою:

• закрепи.
• спадкові фактори;
• вагітність, пологи.
• тривале перебування у сидячому положенні;
• малорухливий спосіб;
• зловживання алкоголем;
• надмірні фізичні;
• гостра та пряна їжа;
• порушення відтоку крові у прямій кишці;
• часта їзда на велосипеді чи мотоциклі;
• верхова їзда;
• анальний секс;
• запальні та пухлинні процеси в кишечнику та печінці;
• попадання інфекції.

Гострий геморой (синоніми: тромбоз гемороїдальних вузлів, аноректальний тромбоз, гострий гемороїдальний тромбофлебіт) виникає унаслідок тромбозу судин гемороїдальних вузлів або випадіння і защемлення вузлів.

Тромбоз вузлів може бути зовнішнім (тромбування зовнішніх гемороїдальних вузлів), внутрішнім (наступає тромбоз внутрішніх гемороїдальних вузлів) і комбінованим.

Розвитку гострого геморою, в більшості випадків, передує спазм сфінктера заднього проходу, який виникає у відповідь на больові подразнення стінок анального каналу унаслідок закрепу, проносу, надмірного фізичного навантаження, при криптитах, анальній тріщині. Защемлення тромбованих вузлів в анальному каналі може бути і вторинним, внаслідок запалення, клінічними проявами якого будуть біль і набряк. Провокуючими чинниками загострення геморою  є вживання алкоголю, гострої їжі.

Хронічний геморой з частими кровотечами. При цій формі хронічного геморою основним симптомом перебігу захворювання є часті кровотечі зі заднього проходу, що виникають, як правило, підчас або відразу після акту дефекації. Кров  яскраво-червоного кольору виділяється частими краплями, або струминно.

У більшості випадків, організм хворого з гемороїдальними кровотечами справляється з наслідками крововтрати за рахунок компенсаторних механізмів. Проте,  ряд пацієнтів з хронічним гемороєм і частими кровотечами терплять на хронічну вторинну, постгеморагічну, залізодефіцитну анемію внаслідок  декомпенсації механізмів кровотворення.

Причина кровотечі – це, передовсім за все, аліментарна травматизація гемороїдальних вузлів під час проходження калових мас, особливо при натужуванні у хворих, що терплять на закрепи.

Хронічний геморой з випадінням вузлів (ІІ і ІІІ ступеню). Провідним симптомом при цій формі захворювання є наростаюче випадіння гемороїдальних вузлів. Зазвичай через 5-7 років після появи перших симптомів геморою у хворих при дефекації, а потім при кашлі або натужуванні, а надалі навіть при ходьбі із заднього проходу починають випадати гемороїдальні вузли.

Хронічний геморой з больовим синдромом. Біль при хронічному геморої виникає відносно рідко і пов’язаний  з тим, що нервові закінчення стоншених стінок анального каналу, які у свою чергу є медіальними стінками гемороїдальних вузлів, виявляються ближчими до поверхні слизової. Вказані закінчення легко травмуються каловими масами або подразнюються внаслідок сфінктероспазму.

Підводячи підсумок, слід зазначити, що вкрай рідко трапляються ізольовані форми хронічного геморою, як правило, це можливо лише на початковому етапі захворювання. Лікарю в повсякденній практиці трапляються, в основному,  такі форми хвороби, при яких поєднані різні ступені описаних форм, з відносним переважанням однієї з них. Крім того, клінічні ознаки хронічного геморою багато в чому залежать від частоти загострень, успішності або неефективності консервативного лікування.

Діагностика геморою при знанні його клінічних симптомів, не складна, проте вимагає методичності і володіння лікарем спеціальними методиками обстеження. Хворому, що має характерні для геморою скарги, необхідно провести проктологічний огляд.  Якщо ви маєте геморой, і у вас виникає питання, до якого лікаря звернутися, то відповідь проста – слід записатися на прийом до проктолога.

Ефективне лікування геморою на сучасному етапі включає застосування системної терапії разом з хірургічним і місцевим лікуванням.

Лікування хронічного геморою, особливо в початкових його стадіях  необхідно починати з консервативних заходів. Хворому рекомендується відповідна дієта, даються рекомендації про необхідність обмеження важких фізичних навантажень.

Якщо консервативне лікування, що проводиться в повному обсязі не приводить до  успіху і захворювання розвивається застосовується хірургічне лікування.

Хірургічні методики лікування хронічного геморою досить різноманітні і за останні десятиліття зазнали істотних  змін. Всі види втручань з приводу геморою можна розділити на дві основні групи: перша – паліативні втручання, друга – радикальні операції. Першу групу складають втручання, при яких гемороїдектомія  в чистому вигляді не проводиться: це склерозуюча терапія, лазеротерапія, кріотерапія, лігування гемороїдальних вузлів, у тому числі і латексними кільцями. До другої групи відноситься радикальна гемороїдектомія в різноманітних її модифікаціях.

Профілактика геморою

Профілактика геморою полягає головним чином у виключенні факторів, що сприяють його розвитку, і включає:

• раціональний режим харчування (уникати виникнення проносів та запорів, не захоплюватися шкідливою – жирною, гострою, пряною – їжею);
• прищеплення, починаючи з дитячого віку, певних гігієнічних навичок (ретельний туалет області заднього проходу після дефекації);
• спортивні навантаження та гімнастика, що сприяє нормалізації моторно-евакуаторної функції товстої кишки та запобіганню застою крові в органах малого тазу.

Для перевірки стану вашого здоров’я рекомендуємо звернутися до проктолога! Саме у Lviv Medical Center працюють досвідчені лікарі з багаторічним досвідом.